В наших дослідах використовували оксиди заліза, міді, цинку, нікелю, титану, які широко застосовуються при виробництві лакофарбових матеріалів, глазурі, кераміки, скла. Добавки оксидів вводили у вигляді дисперсних порошків при перемішуванні з меленим фосфогіпсом.
Найбільш швидке тужавлення і набір міцності за перші години твердіння отримані з використанням оксидів цинку (ZnO) та міді (CuO). В наших дослідах вміст добавок варіювали в межах 0.5…1.5% а 42%-ї ортофосфорної кислоти – 7…15%. Зразки тверділи на повітрі без підсушування.
При мінімальному вмісті кислоти (7%) міцність зразків у часі через
1…3 доби стабілізується, в подальшому практично не зростає, складаючи (при тиску пресування 20 МПа), 5…6 МПа з використанням оксиду міді і 5…8 МПа – оксиду цинку. При тиску 100 МПа – відповідно 20…24 і 20…26 МПа, причому в останньому випадку спостерігається падіння міцності у часі. При збільшенні вмісту кислоти міцність зразків зростає.